Улашанівська громада зустріла на щиті свого Героя — Юрія Хижавського
Сьогодні Улашанівська громада провела в останню земну дорогу Захисника України старшого солдата Юрія Миколайовича Хижавського.
05 липня 1983 року в селі Хоровець почався його життєвий шлях. Тут Юрій зростав, тут з 1989 по 2000 рік навчався у Хоровецькій школі. Багато хто пам’ятає його ще з тих дитячих та шкільних років — дуже чуйним, добрим і щирим.
Юра став чоловіком, на якого завжди можна було спертися. Спокійний, надійний, свій. З тих, хто не боїться жодної роботи і чесно робить свою справу. Після строкової служби в армії, яка загартувала його характер, він мав справжній хист до праці: працював на базі будматеріалів, беріг та доглядав ліс у лісництві, займався будівельними роботами. Він мав золоті руки — усе вмів робити сам, за яку б справу не брався, а його серце завжди було відкрите. Юра ніколи нікого не підвів. Не відвернувся. Не сховався. Навіть коли було важко, він просто посміхався і казав, що з усім впорається.
19 листопада 2024 року Юрій став на захист Батьківщини. Він проходив службу на посаді старшого оператора протитанкових ракетних комплексів у складі 5-ї окремої важкої механізованої бригади (військова частина А4594). Але в першу чергу він залишався братом, другом і світлою людиною. Він пішов туди, щоб захистити свій Хоровець, рідну Шепетівщину, свій дім і своїх людей. На фронті він був таким же, як і в цивільному житті — стійким, мужнім і безвідмовним. Він ніколи не ухилявся від виконання бойових завдань.
Минуло багато місяців з того страшного 18 червня 2025 року, коли під Олексіївкою Волноваського району Донецької області з ним обірвався зв’язок. Це був час пекучого болю, коли серця рідних розривалися між страшним передчуттям і слабкою надією. Весь цей час Юра чекав на свою дорогу додому.
Кожна втрата нашого земляка — це глибока рана на тілі всієї нашої громади. Це біль, який ми маємо розділити разом, підтримуючи один одного у цю важку хвилину.
Війна забирає найцінніше - життя людей, які могли б ще жити, любити, ростити дітей, будувати плани, зустрічати світанки й повертатися додому до рідних. Юрій став Воїном Небесного легіону — мужнім сином свого краю, чиє ім’я назавжди залишиться серед тих, хто заплатив найвищу ціну за свободу України. Його уже не зустріне рідний поріг, не почують його голосу найдорожчі люди, не буде обіймів, на які так чекали. Але його подвиг житиме у пам’яті побратимів, у серці родини, у молитвах земляків, у кожному клаптику української землі, яку він боронив до останнього подиху.
Життя Юрія обірвалося надто рано. Але він встиг залишити по собі стільки хороших спогадів в кожній спільній хвилині дитинства та дорослого життя, стільки світла на землі та любові.
Щирі співчуття, низький уклін родині Юрія, який із честю захищав свою країну.
Вічна пам’ять і вічна слава Захиснику України Юрію Хижавському!
