З давніх – давен до початку ХХ століття
В 1648 році в селі налічувалось 43 господарства, а в 1650 – 28 господарств, причиною зменшення господарств була визвольна війна українського народу проти польських загарбників.
На перше січня 1899 року село Бараннє належало до Острозького повіту Кривинської волості, Улашанівка – до Ізяславського повіту Славутської волості.
У 18 століття Бараннє належало Яну Сангушко, потім Сангушко продав село Яблунівським. В 1804 село Бараннє було продано Напрушевським.
Село Бараннє належало до Крупецького приходу. Земельні наділи за «уставними грамотами» після скасування кріпосного права були: город – одна десятина, орне поле – чотири десятини, сінокос – одна десятина. Таких наділів і господарств було – 34, при звільненні від кріпосного права на 1891 рік уже було 66 господарств. Селяни володіли половиною і чвертю тих наділів, які були в них раніше.
В селі школи не було. В 1870 році в с. Крупець відкрилася школа, з Бараннього її відвідувало 12-15 хлопчиків. Селяни жили бідно, основним заняттям було землеробство, селян лікували знахарки. В 1909 році в селі Бараннє було – 89 дворів, 583 жителі, в селі Улашанівка – 87 дворів, 678 жителів
