Історія села Іванівка

Герой Радянського Союзу

Із  соціально-культурної сфери  в селі  працюють:  неповна середня школа, дитячий садок, фап фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП).

Перші  згадки про школу в селі Іванівка відносяться до  1860 року. Перші дванадцять років постійного приміщення школа не мала, а містилась у сільській хаті, в одній половині якої жив церковний псаломщик.

В  2006  році  розпочинаються роботи  по  газифікації  с.Іванівка: виготовлена проектна  документація  на  підвідний газопровід  до  села  від  с.Жуків  за  державні  кошти  та  прокладено  вуличний  газопровід  по селі  за  рахунок громадян.

В 1991-1992 роках за  рахунок державного бюджету через усі вулиці  села прокладені добротні бетонні дороги.

Помітно зросла матеріальна база колгоспу і відповідно добробут колгоспників. Так, в 1985 році до складу  колгоспу ім. ХХІ з’їзду КПРС із центральною  садибою в с. Іванівка входило 4 населених пункти: Іванівка, Жуків, Пузирки, Марачівка, які складали 7 бригад. Поля колгоспу займали площу  3926 га.  З них: 2300 га – зернові та зернобобові культури, 320 га – картопля, 180 га – кормові коренеплоди, 266 га – кукурудза  на  силос, 443 га – однорічні трави, 213 га – багаторічні трави.

Станом на 1 січня 1963 року кількість членів  партійної  організації  села становила – 14 чоловік, а комсомольців – 46 чоловік. Переважна   більшість комуністів працювали на  відповідальних  ділянках виробництва. Гвозденко Микола  Васильович – голова  колгоспу, Артьомов  Микола  Михайлович – завгосп колгоспу, Самойлюк Петро Володимирович – бригадир рільничої бригади, Левенець Олексій Григорович – бригадир будбригади, Шестаков  Микола Савич – механізатор, Мох Володимир – зав ветпунктом, Теслюк Василь Іванович – директор школи.

В 1950 році колгосп «Перемога» с. Іванівки було об’єднано з колгоспом імені Петровського с. Пузирки з центром в с. Іванівка. За колгоспом залишилась стара назва «Перемога».  Особливо  швидких  темпів  розвитку набрало громадське господарство після  вересневого  Пленуму ЦК КПРС (1953 рік). В цей час для укріплення  колгоспу  райкомом  партії  був  присланий  головою  правління досвідчений  керівник, комуніст Семенюк Іларіон Трохимович. Партійна організація і правління колгоспу, вміло  розставивши  на відповідальних  ділянках  виробництва  колгоспні  кадри – комуністів і комсомольців і проводячи з ними відповідну роботу, домоглося того, що вже з 1955 року колгосп міцно став на ноги і зайняв одне з перших місць серед колгоспів району.

Звільнено  село  від загарбників 14 січня 1944 року. Радості  населення  не було  меж. Воно палко  вітало свою визволительку Радянську Армію.

Село було окуповане німцями на початку липня 1941 року. У  найкращому  приміщенні села – школі поселилися німці на чолі з Ульманом. Пізніше фашисти перетворили приміщення школи на конюшню та сторожовий об’єкт. Як і в інших окупованих місцях, фашисти з  допомогою палки, нагая і кулі намагалися встановити  свій «новий  порядок».