Історія села Вачів

Село Вачів розташоване на території Улашанівської сільської ради і знаходиться за 6 кілометрів від залізничної станції Славута і за 10 кілометрів від районного центру – міста Славута. Зі сходу на захід з одного боку біля села проходить меліоративний канал.

Вачів знаходиться на підвищенні — горбі. За народною легендою, коли під частатаро-монгольського нашестя звозили непокірних селян на катування, де їх забивали до смерті батогами. Батіг по-татарськи — «ватча» звідси, за народною етимологією, і пішла назва села Вачів.

Знову ж таки за легендою, одним із засновників села був коваль з Бершаді, що на Вінничині, село створено під час татаро-монгольської навали.

Вперше згадується у реєстрі поборовому Кременецького повіту в 1583 році, згідно з яким належало князю Михайлу Заславському. Село належало до заславського ключа маєтків.

В кінці ХІХ століття було там 73 будинків, 452 жителів, церковно-приходська школа діяла з 1870 року, каплиця на кладовищі, вітряк. Відносилось до Жуківської волості, Заславського повіту.

В 1913 році в селі було створено однокласне церковно-приходське училище. З часом воно стало початковою школою на 4 класи, яка працювала до 1975 року. Директором майже 50 років працювала Бершеда Лідія Олексіївна.

В селі збереглася до наших днів дерев'яна церква, яка була побудована селянами ще до Першої світової війни. Після 1917 року в селі Вачів було створено колгосп імені Ворошилова.

Найбільшого розвитку Вачів набув з початку 60-х років і до 90-х років ХХ століття, коли село і колгосп було приєднано до Улашанівської сільської ради і колгоспу імені Чапаєва, керівником якого був Герой праці Нікітчук Василь Іванович. За цей час в селі було побудовано 50% житлових будинків, клуб, магазин, будинок твариника, тваринницький комплекс, придбано комбайни, трактори, автомобілі, побудовано дорогу з твердим покриттям. В господарстві була найвища заробітна плата серед колгоспників району, збирались найвищі врожаї зернових культур та цукрового буряка.