Історія села Миньківці

Товстюк Ничипір Васильович, який очолював місцеве господарство з 1947 по 1975 роки. За роки його керівництва невпізнанно змінилося село; були прокладені дороги з твердим покриттям; добудована школа; побудований будинок  культури, магазини, лікарня, пошта, сільська рада, багато колгоспних будівель, водонапірна башта. У цей час колгоспне господарство процвітало, колгосп став мільйонером.

Дореволюційне село Миньківці не відзначалося успіхами в культурному розвитку, охороні здоров'я, благоустрої. Після закінчення громадської війни, коли в селі встановилась Радянська влада ,  гострим було питання   навчання людей грамоти.

В клірових відомостях за 1909 рік по церквах Волинської єпархії зазначено, що Воскресенська церква в с. Миньківці Заславського повіту була побудована в 1721 році на кошти прихожан, дерев"яна та покрита гонтом. Копії метричних книг зберігаються з 1762 року, а ісповідні відомості з 1798 року.

Миньківська дільнича лікарня була заснована в 1946 році в старій хаті. Головним лікарем в той час працював Буділовський.  В 1956 році в Минківську лікарню приїхала на роботу лікар-терапевт Кузіч-Баланчук Клавдія Кузьмівна і пропрацювала до  2003 року. В Миньківській лікарні тоді був стаціонар на 10 ліжок, роділка на 4 ліжка. Приміщення нової лікарні, амбулаторії, родвідділення було побудоване протягом  2- х  років  за фінансової допомоги колгоспу і відкрите в 1964 році,  на 25 ліжок. Головним лікарем дільниці була Клавдія Кузьмівна Баланчук, лікарем-орденатором працював Романюк Олександр Максимович,  він же посадив біля лікарні великий садок.

Значне місце в історичному розвитку села Миньківці займає історія школи.     Перша згадка про школу датується 1872 роком. В селі функціонувала церковно-приходська школа, яка розташовувалась в  громадському будинку.  Першим учителем цієї школи був унтер-офіцер Яків Туринський, який закінчив однокласне народне училище, зарплата його становила 60 карбованців. У 1890 році в школі навчалося 58 учнів. Шкільна освіта була не обов’язковою, а тому значна частина населення була неписьменною, особливо жінки.

Романінський цегельний завод  був власністю князів Сангушків. Ще дотепер є в селі будинки, збудовані з цегли, яку виготовляли на їхньому заводі з відбитком фамілії «Сангушко»

Починаючи з 1991 року,  Україна  переходить на регіональний госпрозрахунок, самоокупність і самофінансування.

Наступив 1986 рік,  перший  рік 12-ї  п’ятирічки, рік ХХVІІ з’їзду КПРС, який підсумував зроблене у 11 п’ятирічці,  визначив шляхи розвитку країни у наступні п’ять років і до 2000 року.

В 1970 р . в селі відбутись загальноколгоспні збори по обговоренню проекту Примірного Статуту сільгоспартілі.   Голова колгоспу Н. В. Товстюк  розповів про проект  Ста­туту артілі,  пригадав, як важко жило­ся миньківським селянам до Великої Жовтневої соціалістичної революції,     скільки  труднощів довелось подо­лати в перші роки колективного госпо­дарювання! Та люди долали їх і дома­гались з року в рік все кращих і кра­щих наслідків господарювання.    У цьому році миньковецькі хлібороби ви­ростили по 27,5 центнера зернових ку­льтур з кожного гектара посіву. Добре зародили цукрові буряки, цикорій, куку­рудза тощо.

Миньківці визволені 13січ­ня 1944 року в ході Жито­мирсько - Бердичівської опе­рації. Напередодні в село всту­пили бійці диверсійної групи Степана Лагутенка з парти­занського з'єднання Одухи,  їм на допомогу прийшли воїни 226-ї дивізії 23-го стрілецького корпусу 60-ї армії.