Історія села Волиця

У 2005 році було створене товариство із обмеженою відповідальністю «Злагода-2005», директором якого було обрано Мирончука О. В.. На даний час товариством орендується 500га орної землі у пайовиків села Волиця.

Село Волиця гордиться своїми працьовитими і талановитими людьми. Серед уродженців села є орденоносці, які за свою невтомну працю нагороджені високими урядовими нагородами.

У  1996  році  відбувся  поділ  господарства  колгоспу  ім..  Чапаєва  27.02 . 1997  року  було  утворено  колективне  сільськогосподарське  підприємство « Волицьке,»  головою  якого  було  обрано  Комара  М.Ю. Згодом  22. 06.1998 року   КСГП  «Волицьке»  було  переіменовано  в  спілку    селян – власників   «Волицька».  15.02.2000  року  ССВ  «Волицька»  було  реорганізовано  в  СГК «Волицький»  головою  якого  на  загальних  зборах  членів  кооперативу  було  обрано  Василюка П.П.  09.07.2001  року  відбулася  реорганізація  СГК  в  СФГ  «Волицьке»  на  чолі  із  Піголем  Д.М.

В 1956 році згідно з рішенням Хмельницького облвиконкому від 22 вересня 1956 року колгосп імені Андреєва переіменовано в колгосп «Червона Зірка» з центром в с. Волиця.

На період 70-х років населення села Волиця становило 767 чоловік.  У Волиці розміщена центральна садиба колгоспу «Червона зірка», за яким закріплено 2000га орної землі. Провідна галузь господарства – рільництво та м’ясо-молочне тваринництво. Допоміжні галузі – бджільництво, овочівництво, садівництво.

В  селі  зруйновані  майже  всі  господарські  приміщення,  знищено  сільськогосподарський  реманент  і  інше  колгоспне  майно,  не  вистачало  тяглової  і  робочої  сили,  добрив.  Тому  врожаї  зернових  та  зернобобових  культур  становили  5 -7 ц  з  одного  гектара.  Завдяки  наполегливій  праці  колгоспників  труднощі  поступово  переборювались,  врожайність  з  року  в  рік  підвищувалась.

З  перших  днів  окупації  створювались  підпільні  групи  і  партизанські  загони,  які  згодом  перетворилися  в  партизанське  об’єднання  під   керівництвом  А.З.Одухи.  Земля  горіла  під  ногами  фашистів,  летіли  під  укіс  ешелони  з  фашистською  технікою,  військовим  спорядженням,  солдатами  та  офіцерами.  Злітали  у  повітря  залізничні  та  шосейні  мости.  Партизани  громили  поліцейські  дільниці.

14 січня  1944  року  село  Волиця  було  звільнено  частинами Радянської Армії  від  німецько – фашистських  загарбників.

За  час  окупації  із  села  Волиці  було  вивезено  на  каторжні  роботи  до  Німеччини  насильно -  27  чоловік,  з  яких  4  чоловіки  не  повернулося.

На  фронтах  Великої  Вітчизняної  війни  із  села  Волиця  взяло  участь – 143 чоловіки із  них  -  62 чоловіки  не  повернулися.