Голодомор і репресії 30-х років

Дата: 05.04.2019 11:41

Кількість переглядів: 745

Шишук (дівоче прізвище Зінчук) Євдокія Петрівна - 1923 р.н., с Улашанівка:

• Важко мені говорити про ті роки. Мама моя померла, дітей нас у бать­ка залишилось четверо. Татко одружився вдруге. В господарстві у нас було 3 га землі, кінь, корова. Коли почалась колективізація - землю забра­ли, кінь чомусь здох, залишилась корова - от вона нас і спасала.
• Татко мій був мулярем (працював на заставі в Кривині), приносив пуд муки на себе і на нас ще пів, але все- рівно не вистачало. Біля хати залишився клаптик города, що то є на таку сім'ю. Пам'ятаю, як тато з нами закопував в хаті в землю картоплю, щоб не знайшли, як прийдуть із сільської ради.
• Сидимо раз на ліжку - заходять до нас якісь чоловіки (ми ще й добре всього не ро­зуміли, бо були малі), зігнали нас із ліжка дерев'яного, висипали на землю солому, та й почали нести, хотіли ще й шафу забрати, але у двері не ввій­шла.
• А ще мати наварили галушок, а решту розложили на подушках, щоб сохли, то ще й ті галушки забрали. Пам'ятаю, як батько прийшли додому і кажуть, що Шишук Сидір помер від голоду біля скирди, а також бачила, як помер від голоду Рудик Роман - таке страшне видовище.
• Кожна сім'я старалась вижити, збирали гнилу картоплю, із неї пекли млинці, в лісі грибів назбираємо хоч із червами, але нічого, головне, щоб щось було у шлунку. Нас у 35 р. за те, що батько не йшов до колгоспу, вислали на Дон­бас, потім війна, знову голод, повернення  додому...

« повернутися