І знову мирна праця. Селяни долають наслідки війни
Як і по всій Україні, основна праця по відбудові колгоспу лягла на плечі жінок. На грані можливостей засівали вони поля, збирали урожай, відновлювали зруйновані господарські будівлі. За цю каторжну роботу люди отримували замість заробітної плати так звані «трудодні». Кожна жінка обов’язково повинна була відробити 300 трудоднів, якщо ж норма не виконувалась, то винних чекало суворе покарання - висилка, арешт. Багато цвітоських сімей було вислано на Донбас. Серед них - родини Фарбеїв, Гнатків.
Дуже важкою була податкова система: люди здавали м'ясо, масло, молоко, зерно, а самі повинні були голодувати. Накладалися податки і на фруктові дерева. Старожили згадують, що кабанів кололи в підвалах або лісі, бо державі потрібно було здавати шкуру, м'ясо. Паспортів у колгоспників не було, і тому перейти на кращу роботу люди не могли. Лише в кінці 50-х років цвітошани відчули суттєве покращення: почали виплачувати заробітну плату, видавати паспорти, з’явилася пенсія.
