Піднесення сільськогосподарського виробництва у 60-80 роки
Почав ставати на ноги колгосп під назвою «Шлях Ілліча», який проіснував до 1988 року.
Цвітоха, на відміну від так званих неперспективних сіл, ніколи не втрачала молоді. У роки найбільшої міграції молоді до міст (60 - 80рр.) в Цвітосі створювалися сім’ї, народжувалися діти.
Цвітоський колгосп « Шлях Ілліча» в 1960 - 1980рр. обробляв 876га орної землі, вирощував зернові культури, цукрові буряки та цикорій.
У період війни головою колгоспу був Антон Решетарчук (після війни відсидів 10р.). Головами колгоспу були : Зіновій Демчук, Леонід Супрович, Олекса Свідерській, Іван Сіроштан, Петро Яремчук, Ганна Іванюк, Василь Власик, Борис Дем’янюк, Микола Ознамець.
У селі функціонував фельдшерсько - акушерський пункт.
У 1977році у Цвітосі був збудований дитячий садок.
Перший завідувач - Надія Володимирівна Матвійчук.
У період з 1979 року по 1989 рік наші матері, як і сотні інших з Союзу, з надією і душевним трепетом чекали першої звістки від синів , яких забрали до лав Радянської Армії. Це був Афганістан. Конверти із страшною зворотною адресою надійшли у родини Мокринських, Комнацьких, Шостаківських, Бабушкіних. Сергій Мокринський, Олександр Шостаківський , Сергій Бабушкін повернулися, обпалені далекою війною.
А Петра Івановича Комнацького привезли у рідну Кам’янку у цинковій труні. Юного героя, який загинув на чужій війні, нагороджено орденом Червоної зірки. Петро разом з трьома товаришами підірвав себе гранатою , щоб не потрапити в полон до душманів.
З ініціативи директора Цвітоської школи В.І.Митюка вулицю в селі Кам’янка, на якій проживав Петро Комнацький, названо на його честь. На школі, де навчався, відкрито меморіальну дошку.
