Улашанівська громада попрощалася з Воїном-Захисником
26 вересня жителі Улашанівської громади схилила свої голови у глибокій скорботі… Велике горе об’єднало всіх людей, які зібралися в селі Жуків, щоб провести в останню путь свого земляка, військовослужбовця Збройних Сил України, Миколу Васильовича Антонова.
Народився Микола Антонов 10 березня 1970 року в с.Жуків Славутського району Хмельницької області. Батько хлопчика помер, коли Микола був зовсім маленький і мама, Владислава Станіславівна, виховувала сина сама. Тому, після закінчення першого класу Жуківської восьмирічної школи, він продовжив навчання в Славутській школі-інтернаті.
У 1998 році закінчив Полонське сільськогосподарське професійне училище, де здобув спеціальність механізатор.
Після навчання, довгий час, до 2015 року, працював робочим, вальником лісу в Славутському лісгоспі та Жуківському лісництві.
У 2005 році Микола одружився. Разом з дружиною Галиною Анатоліївною виховували доньку Галини від першого шлюбу Віру. Микола любив дівчинку як рідну і був їй справжнім батьком. Коли у 2017 році народилася внучка, її назвали на честь прабабусі. Владислава стала сенсом життя, радістю, щастям і світлом в родині. Дідусь проводив весь вільний час з онукою: разом вони ходили до лісу по гриби та на риболовлю.
За життя Микола полюбляв працювати на землі. Квіти на подвір’ї родини вирощені трудящими руками чоловіка. Він багато трудився і готовий був прийти на допомогу кожному, хто її потребував. Добрий, чуйний, працьовитий - Микола був справжньою опорою своїй сім’ї. Родина жила тихим, мирним, спокійним життям, мала плани на майбутнє. Проте, цим планам не судилося здійснитися.
26 лютого 2025 року Микола Васильович Антонов був призваний на військову службу по мобілізації. Відданий Військовій присязі на вірність українському народу 21 вересня 2025 року Воїн-Захисник помер у КНП “Ярмолинецька багатопрофільна лікарня” смт.Ярмолинці Хмельницької області.
На жаль, словами важко загоїти в серці болючу рану втрати. Адже смерть нашого захисника – велике горе для нас усіх. В цю сумну мить поділяємо горе сім’ї та усі разом схиляємо голови в глибокій скорботі.
Нехай добрий, світлий спомин про покійного Захисника стане сильнішим за смерть. Нехай душа Миколи Антонова знайде вічний спокій і залишить вічну пам’ять в серцях рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував.
Вічна пам’ять! Вічна слава Захиснику України!
Слава Україні! Героям слава!
