Вшанували пам'ять невинно вбитих та спалених жителів сіл Волиця та Губельці під час другої світової війни
Друга світова війна стала для України не лише фронтовим протистоянням двох тоталітарних систем, а передусім трагедією мирного населення, яке опинилося заручником жорстокого окупаційного режиму. Нацистська окупація принесла на українські землі масові розстріли, спалені села, депортації, примусову працю, голод і системне знищення цивільних людей. Політика терору була свідомим інструментом залякування, спрямованим на придушення будь-якого спротиву та злам морального духу населення.
Особливо болісними стали наслідки окупації для малих українських сіл, де каральні акції здійснювалися з максимальною жорстокістю та показовістю. Мирні жителі — жінки, діти, літні люди — ставали жертвами лише за приналежність до своєї землі та громади. Такі злочини не мали військової доцільності, а були проявом злочинної ідеології знецінення людського життя.
Однією з таких чорних сторінок історії стала трагедія 22 січня 1943 року, відома як «Кривава п’ятниця», у селах Губельці та Волиця. Цього дня нацистські каральні підрозділи вчинили масове знищення мирних жителів: людей розстрілювали, спалювали живцем, нищили цілі родини. Для цих сіл війна перестала бути абстрактним поняттям — вона увійшла в кожну хату, залишивши по собі спустошення, біль і невигойну пам’ять, що передається з покоління в покоління.
Трагічні події 22 січня 1943 року мають документальне підтвердження в архівних матеріалах. Зокрема, у донесенні Шепетівського гебітскомісара Ворбса від 25 січня 1943 року зафіксовано проведення каральної акції проти населення сіл Губельці та Волиця. Цей документ свідчить про масове знищення мирних жителів шляхом розстрілів і спалення, що є прямим злочином проти людяності. У ньому йшлося про те, що місцеві жителі разом з партизанами напали і знищили німецьке командування на дорозі між селами Губельці та Волиця. Був вбитий німецький офіцер, два німецьких солдати і поранений один цивільний німець, який згодом помер. Німецька окупаційна адміністрація кваліфікувала цей інцидент як «бандитський напад» і без проведення будь-якого розслідування поклала відповідальність на місцеве мирне населення. Саме на цій підставі було ухвалене рішення про колективне покарання — масові розстріли, спалення майна та фізичне знищення родин».
На жалобному мітингу з нагоди 83 річниці трагедії, який відбувся 22 січня 2026 року були присутні керівництво Улашанівської сільської ради, працівники Губелецької гімназії, керівники місцевих сільськогосподарських підприємств, жителі сіл Губельці та Волиця. Учасники заходу вшанували пам'ять невинно вбитих і спалених місцевих жителів хвилиною мовчання та здійснили покладання квітів до меморіалів загиблим жителям – жертвам нацистського режиму обох сіл. Спільна молитва за упокій душ загиблих, яку звершив настоятель Свято-Духівського та Свято-Миколаївського храмів сіл Губельці і Волиця отець Іван, об’єднала присутніх у скорботі та духовному осмисленні трагедії, нагадуючи, що пам’ять про загиблих живе не лише в історичних фактах, а й у серцях людей та християнській традиції поминання.
Події «кривавої п’ятниці» стала болісним нагадуванням про те, до яких наслідків призводить ненависть, тоталітаризм і безкарність зла. Збереження пам’яті про ці події є важливою складовою формування історичної свідомості громади та національної ідентичності українського народу. Сьогодні, в умовах сучасних випробувань, пам’ять про трагедію 1943 року набуває особливого значення. Вона об’єднує громаду, зміцнює духовну стійкість і нагадує про ціну свободи.
