Улашанівська громада попрощалася з Воїном-Захисником
4 лютого Улашанівська громада була оповита невимовним смутком, проводжаючи в останню земну путь свого відданого сина, матроса Миколу Ліскова. Він був молодим, сповненим сил, мрій і сподівань, адже йому лише нещодавно виповнилося 28 років. Перед ним було ціле життя, сповнене можливостей та планів на майбутнє. Однак його шлях трагічно обірвався 27 січня 2026 року, залишивши глибокий біль у серцях рідних та скорботу в громаді.
Микола народився 30 жовтня 1997 року в селі Губельці Славутського району. Згодом родина оселилася в Улашанівці. В цьому мальовничому селі пройшло його дитинство та юність. У 2003-му пішов до першого класу місцевої школи, по завершенні дев'ятого класу якої, вступив до Плужненського професійного аграрного ліцею де, згодом, здобув спеціальність лаборанта хіміко-бактеріологічного аналізу, оператора з ветеринарного оброблення тварин.
Свою трудову діяльність Микола розпочав у 2016 році на підприємстві ТОВ “ЮВВІС”, де пропрацював до 2021 року, займаючи різні посади. Разом з тим у 2017 році вступив до Золочівського коледжу Львівського національного аграрного університету і у 2019 році здобув диплом “молодшого спеціаліста” за фахом “Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва”. З 2021 по 2023 рік працював у ТОВ “Акріс Агро” спочатку підсобним працівником, а згодом був переведений на посаду апаратника оброблення зерна зерноочисних машин. Микола був працьовитим та відповідальним - таким його виховали батьки. Незалежно від обставин і робочого середовища завжди на високому рівні виконував свої обов’язки. Він жив звичайним життям, мав свої плани на майбутнє, мріяв одружитися з коханою дівчиною Анастасією і прожити з нею довге щасливе життя.
Але коли Україна покликала, Микола без вагань став на її захист у червні 2023 року. Він пройшов відданий шлях від курсанта навчального центру «Десна» імені князя Ярослава Мудрого до старшого сапера-оператора літальних апаратів інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини А2613. Проходив службу у найгарячіших точках: н.п.Кринки та на узбережжі річки Дніпро, що на Херсонщині, Новопавлівка на Дніпропетровщині, Курахівському та Покровському напрямках на Донеччині. За зразкове виконання службових обов’язків, мужність, стійкість і самовідданість неодноразово був нагороджений грамотами. Кожен крок Миколи Ліскова був сповнений рішучості та відваги. Його серце, що билося в унісон з прагненням до свободи, зупинилося 27 січня 2026 року в районі н.п.Матяшеве Донецької області, віддавши найдорожче – життя за нашу волю. Він жив та любив, навчався та працював, мріяв та будував плани. Війна все зруйнувала… У Героя залишилися батьки Сергій Андрійович та Катерина Вікторівна, брати - Віталій, Богдан, сестри - Варвара, Віра, Надія, донька від першого шлюбу Соломійка, бабуся Валентина, дядько Віктор.
Тепер Микола Лісков спочиває під небом, тим самим небом, за яке він боровся до останнього подиху. Його подвиг — це не просто рядок в історії, це вічний біль у наших серцях, незгасиме світло, що горітиме вічно, нагадуючи про ціну нашої свободи. Він не пішов у небуття — він став нашим Ангелом Небесної варти, незламним символом українського духу.
Вічна пам’ять та слава мужньому воїну Миколі Ліскову!
Слава Україні! Героям Слава!
