Роки Великої Вітчизняної війни
4 липня 1941 року село було окуповане німецько-фашистськими загарбниками. Для населення було створено окупаційний режим.
За час окупації насильно було забрано і вигнано на каторжні роботи в Німеччину 67 чоловік. За участь в підривній діяльності проти німецько – фашистьких загарбників німці розстріляли 32 жителів села. Серед них сім’я комуніста Кухарчука Михайла Терентійовича. Німці по-звірячому вбили його дружину Параску і трьох маленьких дітей.
Уже в серпні-вересні 1941 року виникли невеликі підпільні організації. У селах Бараннє та Улашанівка виникло 5 груп підпільників, очолюваних О. Г. Івановим, В. М. Музикою, О. Савченком, та М. К. Попєлєвим, М. Богомольцем.
Ще одну підпільну групу в селі Улашанівка створив Савченко Онуфрій, який до і під час окупації працював робітником з ремонту залізничної колії на станції Славута.
Німецька жандармерія розстріляла на колгоспному дворі Сисюка Степана Івановича і Смичка Іллю Сергійовича за зв'язок з партизанським загоном, центр якого був в місті Славуті. Ці громадяни доносили в штаб партизанського загону відомості про фашистів, видавали партизанам хліб і інші продукти з колгоспної комори. Більше 250 чоловік брали участь у визвольній війні проти фашизму. За мужність і героїзм в боротьбі з німецько – фашистськими загарбниками всі вони нагороджені орденами і медалями. Більше 200 чоловік загинуло на фронтах Великої Вітчизняної Війни. Улашанівку було звільнено від фашистів 18 січня 1944 року, як і місто Славуту.
Спогади Дацюк Є. М.
«Мені було років 7. В сім’ї нас було 4-ро. Сестру забрали в Германію, брата старшого в армію зразу не взяли, бо був сином ворога народу. В 1944 році забрали, загинув під Тернополем в с. Кузова.
Пам’ятаю, як німці окружили село і шукали партизанів, заходили в кожну хату. Зайшли до нас офіцер і німець, але нічого не знайшли, нас не зачепили. Через село йшла частина наших військ, але німців вже в селі не було. Між нашим селом і Волицею був забитий німецький офіцер і німці спалили с. Волиця».
Вшанування пам’яті односельчан
