З давніх-давен до початку ХХ століття

Дата: 09.04.2019 15:04
Кількість переглядів: 861

Територія сучасної  Іванівки  в  час національної-визвольної  війни українського народу проти  польських загарбників 1648-1654 рр. на чолі з Богданом Хмельницького була ареною жорстоких боїв, а населення села приймало в боях активну участь, зазнавши при цьому великих страждань. Поселення в цей час вважалось державним  володінням Василя Черкаса.

До 1784 року богослужіння в селі проводилось в каплиці, що  не задовольняло духовенство. В 1784 році з благовоління уніатського єпископа Луцького Кіпріана Стецького на кошти прихожан була побудована церква, довжиною в 9 і шириною в 6 сажнів. В 1872 році «для большей вместительности и приведения храма в более  благоприятный  вид» до  будинку церкви з західної сторони було прибудовано нову двохярусну  дзвіницю. Тепер приміщення  церкви мало 23 сажні довжиною і 18 сажнів шириною. Ця новобудова обійшлась для прихожан в 1500 крб. (Церковно- приходская летопись Свято-Покровской церкви села Яношовка  Заславского уезда Волынской  губернии, заведенная в 1894 году, стр.2). 

20 липня 1842 року церква була наділена землею в кількості 38 десятин,  з  яких 9 десятин - рілля, а 1 десятина сінокосу виділялась виключно для попа. Вся земля на основі «Положения об обеспечении православного сельского духовенства»  ст. 1 пункта 2-го и ст. 33, оброблялась  віруючими безкоштовно. «Прихожане обязаны пахать, боронить, засевать, жать, складывать, доставлять во двор священнику и обмолачивать, а также косить сено и убирать участок сей имеют собственными орудиями, получая семена от священника на посев».

З часом Янушівка стала маєтком графині Марії Романівни  Потоцької, але коли і  яким  чином це сталося, невідомо. 26 січня 1861 року  маєток Янушовка був проданий Потоцькою  для  князя Р.В. Сангушка («Дело Волынского по крестьянским  делам присутствия от 3 марта 1866 року»).

До 1861 року жителі села були кріпаками. Переписка про викуп землі почалася після селянської  реформи – лише з 1863 року. 3-го серпня 1865 року відбувся сільський сход, де було обрано 6 чоловік уповноважених,  яким громада довірили бути присутніми при перевірці Уставної Грамоти. Уповноваженими були обрані: Григорій Максимов Корнійчук, Павло Павлов Журавський, Прохор Денисов Гук, Данило Романов Самойлюк, Ніколас Тарасов Артьомов, «которым, как хорошо знаючим поземное  устройство и одобрящих себя в поведении, доверяем присутствовать при Проверке Уставной нашей Грамоты».

У  згаданій  грамоті  значилось,  що  по 10-му народному  переписі в селі числилось 247 осіб  чоловічої  статі  (жінки були безправні -  до уваги не приймались). Всього дворів в селі нараховувалось 80. З них: огородник,  який не одержує  землі і двір,  піших дворів і тяглових  дворів – 46. Від викупу землі ніхто із селян не відмовився. Загальна кількість землі до викупу  становила 1039 десятин за купну суму 13326 крб. 83 коп., додаючи до оціненої  суми 5% річних. Згадану суму селяни зобов’язані були  виплатити поміщику князю Роману Сангушко протягом 49 років, пропорційно по 799 крб. 61 коп., починаючи з 1-го вересня 1863 року. Піше господарство одержувало по 6,5 десятин,  а  кінне вдвічі  більше,  тобто 13 десятин. З усіх селян села лише одне господарство -  Левунця Дмитра Хомича -  спромоглося повністю розрахуватись за викуплену землю протягом 21 року (23 травня 1884 року). Всі ж решта 78 домогосподарств залишалися боржниками у князя Р.В.Сангушко ще багато років.

Крім того, за  відведені земельні угіддя кожний селянин повинен був щорічно відбувати повинності на користь поміщика: тягловий двір сплачував у рік 20 крб. оброку і відбував 8 днів натуральних повинностей. Піший двір відповідно 11 крб. і 8 днів. Такою дорогою ціною діставалась селянам довгождана земля і «воля». Як до звільнення селян від кріпосної залежності,  так і після їх звільнення в селі панували вічні злидні, безкультурність, хвороби.

Єдиним місцем розваги для селянина була корчма. Безпросвітна праця селян на барина і у власному господарстві сковували їх творчу ініціативу. Крім  заняття  хліборобством, ніякі інші промисли в селі не розвивались.

Церкву селяни відвідували  неохоче, надаючи перевагу корчмі, на що попи жалілись: «По целым дням до поздней ночи корчма набита людом. В церкви  народа  бывает мало» ( там же, ст.17).         

В 1900 роках власник  маєтку князь Р.В.Сангушко створив  у селі управління маєтками,  в  яке, окрім Янушівки, входило ще 11 маєтків з навколишніх сіл. В 1905 році  з цією   метою  в центрі  села  було побудовано великий двоповерховий  будинок з цегли, критий черепицею, в якому в даний час розміщується неповна  середня  школа. У  маєтку  князя  Сангушко  до  революції  1917 року числилось: землі – 300 га,  коней – 44  гол., волів – 40 гол., овець – 300 гол., серед сільськогосподарських  машин:  снопов’язальна, сінокісна, 3 жатки, самоскиди, кінна молотарка, різний дрібний с/г реманент і господарські  приміщення.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій

Зареєструватись можна буде лише після того, як громада підключить на сайт систему електронної ідентифікації. Наразі очікуємо підключення до ID.gov.ua. Вибачте за тимчасові незручності

Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь