A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Улашанівська громада
Хмельницька область, Славутський район

З давніх-давен до початку ХХ століття

Дата: 09.04.2019 15:04
Кількість переглядів: 60

Територія сучасної  Іванівки  в  час національної-визвольної  війни українського народу проти  польських загарбників 1648-1654 рр. на чолі з Богданом Хмельницького була ареною жорстоких боїв, а населення села приймало в боях активну участь, зазнавши при цьому великих страждань. Поселення в цей час вважалось державним  володінням Василя Черкаса.

До 1784 року богослужіння в селі проводилось в каплиці, що  не задовольняло духовенство. В 1784 році з благовоління уніатського єпископа Луцького Кіпріана Стецького на кошти прихожан була побудована церква, довжиною в 9 і шириною в 6 сажнів. В 1872 році «для большей вместительности и приведения храма в более  благоприятный  вид» до  будинку церкви з західної сторони було прибудовано нову двохярусну  дзвіницю. Тепер приміщення  церкви мало 23 сажні довжиною і 18 сажнів шириною. Ця новобудова обійшлась для прихожан в 1500 крб. (Церковно- приходская летопись Свято-Покровской церкви села Яношовка  Заславского уезда Волынской  губернии, заведенная в 1894 году, стр.2). 

20 липня 1842 року церква була наділена землею в кількості 38 десятин,  з  яких 9 десятин - рілля, а 1 десятина сінокосу виділялась виключно для попа. Вся земля на основі «Положения об обеспечении православного сельского духовенства»  ст. 1 пункта 2-го и ст. 33, оброблялась  віруючими безкоштовно. «Прихожане обязаны пахать, боронить, засевать, жать, складывать, доставлять во двор священнику и обмолачивать, а также косить сено и убирать участок сей имеют собственными орудиями, получая семена от священника на посев».

З часом Янушівка стала маєтком графині Марії Романівни  Потоцької, але коли і  яким  чином це сталося, невідомо. 26 січня 1861 року  маєток Янушовка був проданий Потоцькою  для  князя Р.В. Сангушка («Дело Волынского по крестьянским  делам присутствия от 3 марта 1866 року»).

До 1861 року жителі села були кріпаками. Переписка про викуп землі почалася після селянської  реформи – лише з 1863 року. 3-го серпня 1865 року відбувся сільський сход, де було обрано 6 чоловік уповноважених,  яким громада довірили бути присутніми при перевірці Уставної Грамоти. Уповноваженими були обрані: Григорій Максимов Корнійчук, Павло Павлов Журавський, Прохор Денисов Гук, Данило Романов Самойлюк, Ніколас Тарасов Артьомов, «которым, как хорошо знаючим поземное  устройство и одобрящих себя в поведении, доверяем присутствовать при Проверке Уставной нашей Грамоты».

У  згаданій  грамоті  значилось,  що  по 10-му народному  переписі в селі числилось 247 осіб  чоловічої  статі  (жінки були безправні -  до уваги не приймались). Всього дворів в селі нараховувалось 80. З них: огородник,  який не одержує  землі і двір,  піших дворів і тяглових  дворів – 46. Від викупу землі ніхто із селян не відмовився. Загальна кількість землі до викупу  становила 1039 десятин за купну суму 13326 крб. 83 коп., додаючи до оціненої  суми 5% річних. Згадану суму селяни зобов’язані були  виплатити поміщику князю Роману Сангушко протягом 49 років, пропорційно по 799 крб. 61 коп., починаючи з 1-го вересня 1863 року. Піше господарство одержувало по 6,5 десятин,  а  кінне вдвічі  більше,  тобто 13 десятин. З усіх селян села лише одне господарство -  Левунця Дмитра Хомича -  спромоглося повністю розрахуватись за викуплену землю протягом 21 року (23 травня 1884 року). Всі ж решта 78 домогосподарств залишалися боржниками у князя Р.В.Сангушко ще багато років.

Крім того, за  відведені земельні угіддя кожний селянин повинен був щорічно відбувати повинності на користь поміщика: тягловий двір сплачував у рік 20 крб. оброку і відбував 8 днів натуральних повинностей. Піший двір відповідно 11 крб. і 8 днів. Такою дорогою ціною діставалась селянам довгождана земля і «воля». Як до звільнення селян від кріпосної залежності,  так і після їх звільнення в селі панували вічні злидні, безкультурність, хвороби.

Єдиним місцем розваги для селянина була корчма. Безпросвітна праця селян на барина і у власному господарстві сковували їх творчу ініціативу. Крім  заняття  хліборобством, ніякі інші промисли в селі не розвивались.

Церкву селяни відвідували  неохоче, надаючи перевагу корчмі, на що попи жалілись: «По целым дням до поздней ночи корчма набита людом. В церкви  народа  бывает мало» ( там же, ст.17).         

В 1900 роках власник  маєтку князь Р.В.Сангушко створив  у селі управління маєтками,  в  яке, окрім Янушівки, входило ще 11 маєтків з навколишніх сіл. В 1905 році  з цією   метою  в центрі  села  було побудовано великий двоповерховий  будинок з цегли, критий черепицею, в якому в даний час розміщується неповна  середня  школа. У  маєтку  князя  Сангушко  до  революції  1917 року числилось: землі – 300 га,  коней – 44  гол., волів – 40 гол., овець – 300 гол., серед сільськогосподарських  машин:  снопов’язальна, сінокісна, 3 жатки, самоскиди, кінна молотарка, різний дрібний с/г реманент і господарські  приміщення.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь