З давніх-давен до початку ХХ століття
В старій Гужельні були такі промисли: чавунно-ливарні, пізніше гончарство і цегельно-черепичні. Чавунно-ливарне виробництво і цегельний завод належали князеві Сангушко. Йому ж належали всі кращі землі села. Землі князя були обкопані глибокими ровами, а ліси, крім того, огороджені, зачинені ворітьми і замикані.
Були збудовані кошари, куди заганяли людську худобу, зловлену в лісі, яку треба було потім викупляти. За в'язку хмизу в лісі брали великі штрафи.
У XIX - поч. XX ст. князівський рід Сангушків був найбільшим земельним і промисловим власником Південно-Східної Волині (нині - північна частина Хмельницької області).
У першій половині ХIХ ст. Сангушки були найбільшими землевласниками Волині, їм належало близько 100000 десятин землі і 20794 кріпосних.
Як засвідчують польські джерела, Євстафій господарював у своїх маєтках кваліфіковано, покращував свою систему землекористування. В Антонінах і Климівцях під Заславом облаштував прекрасні городи з оранжереями і трейбгаузами, де працювали наймані німецькі городники. Влаштовував виставки фруктів, городніх культур. Організовував лісокористування і лісову охорону. До 1850р. в славутських лісах (39137 десятин) практикувалась вибіркова рубка. Тому запроваджувалось штучне лісонасадження (посадка саджанців, які вирощувались у парниках). І вже в 1895-1896pp. прибуток від лісу становив 132909 рублів, а від лісопильних заводів - 40345 рублів.
Романінський цегельний завод також був власністю князів Сангушків. Ще дотепер є в селі будинки збудовані з цегли, яку виготовляли на їхньому заводі з відбитком фамілії «Сангушко».
