Історія села Миньківці

На честь воїнів-односельчан на замовлення у  Львівському ФСК був виготовлений пам’ятник і встановлений у центрі села в 1956 році.

З миньківських жителів першими учасниками партизанської групи були Миронюк А.Г., Черняк Д.В., Дейкалюк I.В., трохи пізніше, починаючи   з весни 1943 року,  в партизанські загони влились миньківчани: Сьомак М. П., Вітер В. О., Товстюк О. В., Черняк Г.М. , Жуль А. , Юдіна З.г Петровеька Л. , Яремчук І. С.,  Миронюк Г. В основному миньківчани перебували у загонах ім. Кармелюна (/з’єднання під керівництвом А.З.Одухи),  ім.Кірова (з'єднання під командуванням Шитова).

Партія направила в Минь­ківці комуніста-двадцятип'ятитисячника Андрія Боярчука.  Разом з активістами Василем Бондарчуком, Гнатом Кушніруком, Сергієм Брославцем й іншими він організував кол­госп. Господарство швидко зміцнювалось. Зростало й село. Побудували клуб, відкрили се­мирічну школу. У населений пункт прийшли радіо, електри­ка.

Почалася Велика Вітчизня­на. Понад 400 миньківчан піш­ли на фронт, а в селі і приле­глих до нього лісах діяло пар­тизанське підпілля. Перші під­пільники Макар Черняк, Сер­гій Миронюк і Василь Черняк зі своєю групою ввійшли до складу партизанського загону імені Кармалюка. Населення активно допомагало месникам: влаштовувало в селі явочні квартири, розповсюджувало ли­стівки, слідкувало за пересу­ванням гітлерівських військ.

Після закінчення громадянської війни в селі міцно утвердилась радянська влада. На чолі сільської Ради  став Дейкалюк Антон, який декілька років до цього працював в м.Одесі і був членом Комуністичної партії.  В 1922 р. був створений комітет незаможних селян, головою якого став Кунець Семен Григорович. Куркулі вели боротьбу проти перших організаторів радянської влади. Вони видали Дейкалюка Антона для банди Тютюнника, яка проходила через село в 1922 році.

В село прийшов рік  тридцять третій.  По  Україні  чорною ходою йшов  голод. Смерть чатувала людей і в дорозі, і в хатині, на  роботі. Ось що розповідають про ці роки Олекса Дзьоган та його дружина Дзьоган Олена :

Піднесення революційного ру­ху в Росії у 1905 році викликало відгук і у жителів села. Вони відмовилися працювати в ма­єтку князя Сангушка, вступи­ли в бій з охоронниками  князів­ського лісу. Викликана із Сла­вути поліція придушила бунт, а організаторів заарештувала і кинула до в'язниці. Це, однак, не зламало волі селян.

Населення села становить — 1501 осіб.  Площа становить — 80,28 км². Середня щільність населення — 18,280 осіб/км².

В старій  Гужельні були такі промисли: чавунно-ливарні, пізніше гончарство і цегельно-черепичні. Чавунно-ливарне виробництво і цегельний завод належали князеві Сангушко. Йому ж належали всі кращі землі   села. Землі князя були обкопані глибокими   ровами, а ліси, крім того, огороджені, зачинені ворітьми і замикані.

Миньківці розкинулися серед мальовничих лісових просторів  на схід від міста Славути,  на 46 градусі  Північної широти і  27 градусі Східної  довготи.  До   найближчої станції  Славута – 10 км. До міста Славута -  12 км.